[показать]

Як тільки не називалась сучасна вулиця генерала Чупринки. Історично першою була назва - вулиця Штандльовська. З середини ХІХ століття її перейменували у вулицю Хрестову (Кшижову), назва походить від хреста, котрий встановили біля костелу Марії Магдалини, де бере початок вулиця. З початком ХХ століття вона стала називатись вулицею Потоцького, на честь галицького намісника графа Анджея Потоцького. В часи німецької окупації її знали, як Зігфрідштрассе, а в роки Радянського союзу вона носила ім’я Олександра Пушкіна. Які б історичні перипетії не переживала вулиця, на ній непохитно стояли будинки, котрі сьогодні числиться під номерами 50-52. Цей комплекс завше манив своїми формами в стилі венеційської готики львівських романтиків та мисливців за старовиною.
Мабуть, половина львів’ян, проходячи повз, мріє придбати цей мініатюрний замок бо, здається, що він стоїть тут з часів Середньовіччя. Однак це лише зоровий обман, дивлячись на вежу, покриту плющем, надщерблені балкони, покалічені скульптури просто не віриться, що вік цього екстравагантного будинку налічує лише століття.

У 1901 році першу його частину, ту, що сьогодні розташована під номером 50, збудував для себе львівський архітектор Юзеф Сосновський. Допомагав йому у цьому власник однієї з наймасштабніших будівельних фірм того часу, знаний архітектор і просто хороший товариш Іван Левинський. У 1907 році теж за проектом Юзефа Сосновського добудували наріжний будинок, що сьогодні стоїть під номером 52. Саме його довгий бічний фасад з чотирикутною вежею надає будівлі схожості з замком.
Після Першої Світової війни увесь комплекс придбав відомий львівський бібліофіл та колекціонер граф Францішек Бєсядецький. У той час тут можна було зустріти чи не половину мистецької еліти Львова: письменники, художники, бібліофіли, колекціонери старовинних книг, гравюр, екслібрисів зустрічались саме тут, у Товаристві любителів книги, котре засідало у будинку №38 (якщо уважно придивитись до брами з переднього під’їзду, то на ній викувані саме ці числа - старий номер будинку). У 1922 році будівлю реконструював архітектор К. Пйонтковський, а з настанням радянських часів будинок знову змінив власника, тепер тут збирались ті, хто хоче пізнати Всесвіт, адже в приміщенні розташувався Клуб імені Ціолковського.
Тепер це звичайний житловий будинок, тож кожен бажаючий може здійснити маленьку екскурсію його закутками. Сходи помешкання, як і століття тому, оберігає кам’яний лев, котрий на відміну від більшості грізних охоронців міста, спокійний і виважений.
Якщо придивитись до склепіння головного під'їзду, то можна побачити залишки розпису: золотисті місяць та зірки на фоні нічного неба вітають гостей дому. Не лише розпис, а й фрагменти колон по обидва боки нього, котрі ще зберегли залишки кольорових фарб, дозволяють зробити висновок: колись у такий спосіб було розфарбовано й решта елементів будинку. Розпис зі складним геометричним взором можна відшукати і на склепінні балкону. На жаль, цей розпис поволі зникає, як і сам балкон, елементи котрого розсипаються просто на очах.
Аби відчути всю цінність будинку не обов’язково навіть відвідувати житлові приміщення, варто просто зайти всередину головного під'їзду і поглянути під ноги, де підлога встелена не каменем чи плиткою, а дерев’яною бруківкою, що побачила на своєму віку тисячі людських ніг і жодного оновлення. Стіни того ж вестибюлю декоровані ліпниною, що дозволяє уявити лише які елементи декору можна відшукати всередині.
Очевидно, що час не шкодує будівлю, котра поступово руйнується, і хоча будинок й належить до когорти неофіційних історичних пам’яток міста, його реставрація поки що лише в перспективі. Можливо, як альтернативний варіант збереження споруди, варто розглянути переселення мешканців і перетворення його у музей чи галерею? А, може, йому просто бракує людської уваги, бо зберегти – легше, ніж відновити.

Коментар:

Лілія Онищенко, начальник управління охорони історичного середовища

В жодному разі не варто відселяти з будинку мешканців, адже жилі будинки довше зберігаються, аніж пусті. У нас є кілька прикладів, коли ми очистили будинок від мешканців з метою зберегти, а тим самим тільки пришвидшили його руйнування.
Щодо будинку на вулиці Чупринки, то він насправді становить архітектурну цінність, але проблема в тому, що його декор виконано зі штучного каменю, арматура з часом поржавіла, от він і повідлітав. Поки що ми плануємо реставрувати лише фасади будинків та дах. Тож цього року передбачили виділення коштів на розробку проекту реставрації, а наступного року вже на саму реставрацію. Обміри фасадів вже проведено, на разі розробляється проектна документація.

[показать]

Спокійний лев оберігає вхід до свого "замку"

[показать]

Залишки орнаменту на балконі, котрий скоро розсиплеться...

[показать]

Колись будинок носив номер "38"

[показать]

На жаль. цю підлогу вже не відновити...

для "Високого Замку" 30.10.2008

Автор: scessia

Джерело: http://scessia.livejournal.com/36278.html