На швидкості 100 (ч. ІІ) – прояв душі
На днях їздив на дачу. Це був вечір і крім освітлюваного та багато населеного Києва ще треба їхати через ліс. І саме там просинається це саме відчуття. Ти відчуваєш як зустрічний вітер розбивається об тебе, а ти продовжуєш свій шлях. Фари освітлюють дорогу, а над головою зорі. І ти не помічаєш, що у тебе на голові шолом – ти наче сам несешся в цій темряві із зорями і з своїми думками. Ніяка машина не може порівнятись з цим. Якщо ви це спробували і не забажали повторити – то ви мене не зрозумієте…