Скільки тут поля копитами збитого,
Скільки тут горя сльозами пролитого,
Скільки невтримних ридань,
Болю гіркого страждань!..
Нині ж тут місто весело всміхається,
Сонце з землею весело вітається –
Зникли минулого лиха сліди:
Місто Тернопіль красунь хоч куди!

Ось він стоїть – задивився у воду,
Мов у свічаді побачив себе;
Сонце яскраве встає на погоду,
Небо чудове, ясне, голубе!

Тернопіль! Місто бойової слави!
Чого, чого тут не було колись!
Він же сьогодні – світлий, величавий –
І розквітає, і росте у вись
[показать]