Стих моей лучшей подруги
25-09-2004 23:07
к комментариям - к полной версии
- понравилось!
До тебе йду:
Крізь осінь кроки.
Скажений спокій.
Самота.
Зміряю день банальний доки.
В повітрі плаває мета.
Все як завжди -
Зелені хмари
І сіре листя.
Чистий дим.
Літають в подиху примари.
І божевілля.
Сяду з ним...
Я в світі сонця захлинаюсь,
Що мріє вирватись з тенет
Й на скрипці грає
- ...посміхаюсь... -
Електрострун дротів сонет.
І danse macabre
Людей і світла.
(не озираючись...іти...)
І ти...
Холодні очі, де розквітла
Ефірна усмішка.
Плести
Почнем виставу,
Каруселі
Розмов і натяків. Очей...
Страшні фігурки в грі веселій
Скидаєм сумніви з плечей.
Розтали стіни, слів кайдани.
Лиш радість. Усміх. Дотик рук.
І нерішучості тумани
Рішуче зникли.
Щастя звук
Тремтить в свідомості.
Шукаєм
Священну правду -
Я і Ти.
Єдине певно, точно знаєм,
Що ціль життя - її знайти.
І ніжно, лагідно, поволі
Зі страхом поспіху... біжим
І мчимось й рвемось в цьому колі
І щось в повітрі...
Й марять з ним
Чиїсь зітхання,
Замість часу,
Що зник у паніці давно
Рахують миті. І прикрасу
несуть у всесвіт...
Всеодно!!!!!
Летять епохи, зорі й птиці,
І раптом... істина... екстаз...
Тремтить в очах
І блискавиці
Тієї правди лиш для нас!
Та зникне мить і зникнуть крила
В годинник час шмигне, і знов
Кімната, стіни, хмар вітрила,
Далеко десь чужа любов.
І твої очі.
І мій погляд.
І тиша вимовлених слів.
Я на порозі дня і ночі
Надії й розпачу. І днів...
І знав самотність. Їду в осінь.
І вільні краплі, що летять...
Летять! Лиш вниз. А може досить?
Забути пам’ять.
І не знать
Мель, прости, что без разрешения
вверх^
к полной версии
понравилось!
в evernote
До тебе йду:
Крізь осінь кроки.
Скажений спокій.
Самота.
Зміряю день банальний доки.
В повітрі плаває мета.
Все як завжди -
Зелені хмари
І сіре листя.
Чистий дим.
Літають в подиху примари.
І божевілля.
Сяду з ним...
Я в світі сонця захлинаюсь,
Що мріє вирватись з тенет
Й на скрипці грає
- ...посміхаюсь... -
Електрострун дротів сонет.
І danse macabre
Людей і світла.
(не озираючись...іти...)
І ти...
Холодні очі, де розквітла
Ефірна усмішка.
Плести
Почнем виставу,
Каруселі
Розмов і натяків. Очей...
Страшні фігурки в грі веселій
Скидаєм сумніви з плечей.
Розтали стіни, слів кайдани.
Лиш радість. Усміх. Дотик рук.
І нерішучості тумани
Рішуче зникли.
Щастя звук
Тремтить в свідомості.
Шукаєм
Священну правду -
Я і Ти.
Єдине певно, точно знаєм,
Що ціль життя - її знайти.
І ніжно, лагідно, поволі
Зі страхом поспіху... біжим
І мчимось й рвемось в цьому колі
І щось в повітрі...
Й марять з ним
Чиїсь зітхання,
Замість часу,
Що зник у паніці давно
Рахують миті. І прикрасу
несуть у всесвіт...
Всеодно!!!!!
Летять епохи, зорі й птиці,
І раптом... істина... екстаз...
Тремтить в очах
І блискавиці
Тієї правди лиш для нас!
Та зникне мить і зникнуть крила
В годинник час шмигне, і знов
Кімната, стіни, хмар вітрила,
Далеко десь чужа любов.
І твої очі.
І мій погляд.
І тиша вимовлених слів.
Я на порозі дня і ночі
Надії й розпачу. І днів...
І знав самотність. Їду в осінь.
І вільні краплі, що летять...
Летять! Лиш вниз. А може досить?
Забути пам’ять.
І не знать
Мель, прости, что без разрешения
Вы сейчас не можете прокомментировать это сообщение.
Дневник Стих моей лучшей подруги | Тиниэль - Записки Маленького хоббита Тобби |
Лента друзей Тиниэль
/ Полная версия
Добавить в друзья
Страницы:
раньше»