Випускаймо наші нитки,
ми - прекрасні, ми, нещасні.
ми блукаємо по світу,
розчаровано-невчасні.
безнадійні. безтурботні.
ми шукаємо спокою.
я бажаю у безодні
упокоїтись з тобою.
я бажаю потонути
хоч на хвильку в одинацтві.
закопати і забути
і позерство, і багатство.
я холодна. я безсила.
ти - краса моя неясна,
гомінка, незрозуміла
і невчасна. і нещасна.
ми, зухвалі, як "Титанік",
розпочнемо наші мандри:
я - із кризою кохання,
ти - із комплексом Касандри.
это было - предчувствие? или что? или я опять заранее схожу с ума... наверное, я и правда настоящая только здесь, в маленькой нашей Матрице, где никто никому не нужен. и это, наверное, неплохо. меня научили быть взрослой, говорить взрослые серьезные глупости, но не научили видеть и слышать людей. я совсем не понимаю их. так я потеряла Тану... я не умела ее понимать...
иду играть в Сайлент Хилл. лето у компьютера. а кто-то едет на Казантип... а кто-то просто в Крым... а Ками, как всегда, не оказалась в нужное время в нужном месте.
все. хватит себя жалеть.
здравствуй, Джеймс Сандерленд.
В колонках играет:
Evanescence - My Last Breath
LI 3.9.25