На широке тихе поле вийду ніччю темною,
Серед поля, на кургані, плакать за тобою.
Подивлюся я на небо, де зірки як очі,
Що дивилися на мене ніжно серед ночі. 2р

Де ті очі подівались, де ласкаве полум"я,
Що зігріють й приховають від дощу й холоду.
Все розвіялось як порох, як тумани сиві,
Залишився тільки погляд в серці як в могилі. 2р

Чом же серце не з каміння, і чому не з криги?
Щоб не билось й не страждало від днини до днини.
Чому пам"ять як ікона висить наді мною,
І неначе дорікає що була з тобою. 2р

Ой ти поле, місяць, зорі - дівіться на мене,
Що сп"яніла перед вами - від сліз як від хмелю.
Ой кургане, сивий дядьку, дом ертвих гостинний,
Прийми мене ти до себе, як козак не прийняв.