В колонках играет - Gregorian\01-Moment_Of_Peace_INTERLUDE.mp3

Це почуття як полум‘я – воно може зігрівати й дарувати відпочинок, насолоду, тепло, хвилини щастя. Але якщо забуваєш про те що це полум‘я – воно згасає, губиться між сизого попілу, залишаючи на згадку лише стомлений сморід забутості. Починаєш гратися ним – воно спалить тебе, обпече до самих кісток, не залишаючи краси й ніжності – лише страх.
Іноді щоб пізнати „полум‘я” треба обпектись, майже втратити його - лише задля того шоб навчитись цінувати, навчитись поважати те чим воно для тебе є. Можливо через опіки, можливо через холод, але той хто пройде цей шлях вже ніколи не дозволить собі забути – що для нього воно означає.
Я бігав з цим почуттям, вважаючи його за щось майже вічне й непорушне, як дитина бігає з лялькою.
Я прогавив ту мить, коли обпік тебе цим полум‘ям і ти залила його своїми безцінними сльозами. Вони шипіли на полум‘ї, а я не помічав того кріз свою мару.
Але що це, де тепло, де те що мені воно дарувало – кидаєшся до нього, починаєш ворушити, занурюєшся руками у попіл, шукаєш тепло – але його там немає. Починаєш вигадувати що тепло насправді є, закутуючись у кострищі.
Аж раптом – Ахххххх!!!! Полум‘я звивається навколо, засмоктує тебе у своє горнило. Воно мститься за неповагу, за приниження, за те що скуштувало твоїх сльоз.

Я виповзаю за вогнища, обсмалений, побитий, але живий. Чи зрозумію я після цього який мені надали шанс зрозуміти. Не марити більше.

Я обережно роздмухую полум‘я. Прикладаю до нього малесенькі шматочки деревини, щоб воно довіряло мені, вірило у мене. Невеличкий вогник продовжує жити. Я коло живу коло нього – це мій вогник, моє почуття. Воно найдорогоцінніше й найважливіше для мене.
Підходь, не бійся, я не обпечу – бо вже знаю як це. Вогнище буде палати й для тебе кріз роки, крізь темряву й холод...

Хочу щоб воно дарувало спокій і впевненість обом.....