нко

ладно. лучше продолжу прикапывать.

архив "альтернативы" но ноябрьких передач там еще нет

вчерашняя утренняя
http://ukraine.radiosvoboda.org/article/2004/11/80...D8-4193-A823-D602BFEFC145.html
23 листопада 2004
Засоби масової iнформацiї в Сербiї продовжують порiвнювати подiї в Україні із тими, котрі відбувалися наприкінці правління режиму Слободана Милошевича, і котрі призвели до усунення його від влади через фальсифікацію результатів виборiв.
Михайло Рамач
Бєлград
Милошевич постiйно заявляв, що Сербiя належить до кола демократичних країн ,а його влада є гарантом миру й стабiльностi. Сербiв в цьому запевняли й гостi iз закордону, зокрема з Росiї та Бiлорусi, та навiть з України, якi пiсля кожних виборiв стверджували, що вони пройшли вільно і чесно.
Першi масовi протести спалахнули 1991 року. Демонстрантiв тодi розiгнали Збройнi сили за допомогою танкiв. Наступного року протестували белградськi студенти. Пiсля сорока днiв, коли вони вже були доволі виснаженi, режим запропонував влаштувати круглий стiл уряду й опозицiї.

Взимку 1996 року протести розпочалися пiсля мунiципальних виборiв, оскiльки уряд вiдмовився визнати поразку в Белградi та ще у сорока мiстах. Манiфестацiї в столицi та iнших мiстах тривали щовечора упродовж трьох мiсяцiв. На однiй із центральних вулиць шеренга полiцiї й кiлька тисяч студентiв стояли вiч-на-вiч цiлий мiсяць, удень i вночi. Полiцейськi мiнялися кожних шiсть годин, а студенти – коли мали змогу. Мешканцi столицi приносили їм харчi, готували на місці чай. Студенти на вулицi зустрiчали Новий рiк й святкували Рiздво.

Полiцiя вiдступила лише на Йорданське Водосвяття, коли патрiарх повiв процесiю саме тiєю вулицею. Демократичнi сили вiдстоювали свою правду сто днiв і нарештi перемогли. На вимогу Європейського союзу, Милошевич пiдписав спецiальний президентський закон, яким скасував рiшення виборчих комiтетiв й передав своїм опонентам мiсцеву владу.

В Сербiї полiцiя часто застосовувала силу проти пiкетувальникiв. Винятком були студенти, яких Милошевич, не знати чому, дуже боявся. А одним iз його улюблених полiтичних методiв було влаштування мiтингiв своїх прихильникiв. Оскiльки в столицi таких прихильників було дуже мало, то їх привозили з далеких мiст i селищ, iнколи навiть з Косова. Все ж до кiнця з ним залишилося лише десять осіб, а про те, що вiн зазнав поразки на виборах, повiдомив його начальник Генштабу. Після цього Милошевич перед телевiзiйними камерами театрально заявив, що вже давно мрiяв про вiдпочинок і спiлкування iз внуком.

господи. какие поляки все-таки... чудные. ударение на у...

3 листопада 2004
У Польщі черговий антимасонський скандал.
Володимир ПавлівВаршава, 3 листопада 2004 - У Польщі днями виник черговий локальний скандал із масонами у головній ролі. Депутати регіональної ради, тобто Вєлькопольського Сеймику, виключили з Наукової ради палацово-паркового комплексу у місцевості Добжица професора Варшавського університету, історика Тадеуша Цегельського. Причиною цього стало те, що професор Цегельський є головним польським масоном, а повідомив про це депутатів представник правокатолицької партії Ліга Польських Родин.
Пропонуючи відкликати професора Цегельського зі складу Наукової ради палацово-паркового комплексу у Добжиці, депутати від Ліги Польських Родин (скорочено – ЛПР), звинуватили його у тому, що він приховав своє членство у масонській ложі. А також, що діяльність професора Цегельського у науковій раді була спрямована на перетворення архітектурно-історичного пам'ятки, на “музей масонства”. При всьому цьому депутати ЛПР посилалися на 13 статтю польської Конституції, котра забороняє існування у Польщі організацій, структура чи членство яких є таємними.

Проблема лише в тім, що Велика Національна Ложа Польщі не є таємною структурою, бо офіційно зареєстрована як громадська організація, а її намісник – професор Цегельський ніколи не приховував свого членства у цій Ложі.

Польські масони, використовуючи конституційне право громадян на свободу об'єднань, легально засновують свої організації, переважно під назвами товариств чи спілок вільних мулярів.

Такий вид громадської організації передбачає конкретних засновників, легальний статут та реєстрування в окружному суді. Можливо тому польський парламент Третьої Речіпосполитої ніколи не намагався обмежити діяльність масонських лож як таких. Щодо того, що деякі члени масонських лож у Польщі не афішують свого членства, то лише через те, наголошує Тадеуш Цегельський , що вони могли б втратити роботу чи спокій в оточенні сусідів, оскільки польське суспільство, як і католицька церква, все ще ставляться до масонів як до ворогів.

Разом з тим польські масони, знаючи про негативне ставлення до них більшості своїх співгромадян, намагаються діяти у найбільшій відповідності з законом. І якщо хтось з їхніх братів стає значною особою публічного життя, то вони дозволяють йому призупинити свою діяльність у ложі. Принаймні таке правило існує у Великій Національній Ложі Польщі, як твердить намісник Великого командора Ложі Тадеуш Цегельський.

Цей локальний скандал є далеко не першим за майже 15-літню історію існування Третьої Речіпосполитої. Антимасонські гоніння виникали і в 90-х роках, і навіть навесні 2004 року напередодні вступу Польщі до ЄС. Тоді противники вступу Польщі до Європейського Союзу твердили, що цією міжнародною організацією заправляють масони.

Намісник Великого командора Польської Національної Ложі говорить, що внаслідок кожного публічного гоніння на масонів у Польщі десятки поляків виявляють бажання стати членами Ложі. Разом з тим, Тадеуш Цегельський не збирається легковажити інцидентом із його усуненням з наукової ради комплексу у Добжиці, адже цим порушене його громадянське право, і тому професор збирається подати скаргу Речникові громадянських прав.

Пан Цегельський також зауважує, що польські націоналісти та ортодоксальні католики чомусь не згадують про те, що масонами були і народний герой Тадеуш Костюшко, і останній польський король Понятовський, і ще багато заслужених для польської культури та історії людей.

http://ukraine.radiosvoboda.org/article/2004/11/02...A6-4401-83F2-502350C82183.html