Утром проснулся, сел и написал.
Теперь судите сами о том, что вышло.


Про смерть і про життя.

Ховаю власні почуття,
Від себе їх ховаю.
Боюся власного життя,
Себе кінцем лякаю.
Яке воно те небуття?
Боюся, бо не знаю...

Але коли в кімнату заглядає зранку проміння лагідного сонця,
Коли легенький вітерець до мене лине крізь прочинене віконце,
Коли пташине щебетання я чую ледь до парку завернув,
Тоді не думаю о смерті, бо в ці хвилини я життя збагнув.
В колонках играет: Ария - Дай руку мне

LI 3.9.25