Сама не знаю, чому моя реакція на цей шедевр не дає мені спокою з того дня, коли я вперше побачила це полотно.. Побачила на одній з сторінок мережі у вільному доступі. Побачила, прочитала відношення автора поста до написаного на полотні сюжету і... просто прийшла в ступор. В мене зовсім інше сприйняття...і, думаю, що саме воно має бути таким, а не іншим...ми ж люди...Тому приведу тут сам авторський допис і потім мою думку.. Йдеться про  сцену з Великого потопу — це картина Жозефа-Дезире Курта, зображуючого Ноєв потоп, яка написана в 1826 році . 

Привожу текст коментаря авторської публікаціі: 

 "Ця картина показує чоловіка, який відчайдушно намагається врятувати свого батька і повністю ігнорує свою дружину та сина, які йому близькі. Його син - найлегша вага, яку він може швидко врятувати. Який посил хотів передати художник через це полотно?

Представлення персонажів на дошці:

- БАТЬКО : Минуле

- ДРУЖИНА: Життя

- СИН: Майбутнє

Тлумачення твору:

Людина, яка вперто чіпляється за своє МИНУЛЕ, руйнує своє ЖИТТЯ і ставить під питання своє МАЙБУТНЄ"

***

Привожу  таке (моє) бачення і сприйняття сюжету, яке я підтримую:

"А ще існує така трактовка і, як на мене, заслуговує на визнання саме цей погляд на біблійський страшенний сюжет на полотні - чоловік не міг інакше вчинити..адже жінка тримається за сук.. можливо, він просто оцінив обстановку та кинувся на допомогу тому, хто вже тоне...це ж так по-людяному.."

***

До чого я ? Не знаю. Для себе. Ще буду думати.. Не можу навіть собі уявити іншого варіанту сприйняття... От вам і сила мистецтва. Кожен сприймає і трактує на свій лад - хтось спасає батька і вважає це нормальним, а хтось "руйнує своє ЖИТТЯ" ... Не подобається  мені така алегорія вчинку ..вчинок же благородний..