Життя скінчилося над прірвою.
Молилась мати за старого сина.
Хитає вітер головою сивою
У стогоні забутої могили.
Ледь чути поступ руху;
Зупинилася
в круговороті розвитку душа,
Сліпа, німа,
Безжалісно скрутилася,
Мізерністю думок повзе до дна.
Скінчилися хвилини нескінченного,
Збагнулося на мить:
Життя - катма,
Від стогону думок померлих зведено
Руїни храму,
Сповненого зла.
Жовтень, 1999