***
Странно думать - быть может, это последние мирные дни.
Друзья покидают нас. мы остаемся одни
перед лицом, перед рылом, перед пастью врага.
Неужели в этот капкан вступит его нога?
Неужели нашей землей он хочет набить свой рот?
Нежели товарищ ему не волк, а подземный крот?
Неужто по крови изголодалась земля?
Ненасытен вампир и ласков, что то теля,
только не молоко сосет, а кровь из жил,
чтобы потом спросили - в каком ты полку служил.
чтоб на всю грудь несметные посмертные ордена.
Тело истлело, душа осталась одна.
Что ей делать на поле боя? А в небеса ни-ни.
Страшно думать - быть может, это последние мирные дни.
***
Дивно думати – це останні передвоєнні дні.
Друзі нас покидають. Залишаємося одні
перед лицем, перед рилом, перед пащею ворога.
Невже в цей капкан настане його нога?
Невже землею подавиться біля наших воріт?
Невже товариш йому не вовк, а підземний кріт?
Невже по крові зголодніла земля?
Ненаситний вампір і ласок, що то теля,
тільки не молоко смокче, а кров з тих, хто жив,
щоб потім його запитали - у якому полку служив .
щоб на всі груди незліченні посмертні ордени.
Тіло зітліло, душа сама, як було з давнини.
Що робити на полі бою? А в небеса ні-ні.
Страшно думати – це останні передвоєнні дні