infoporn.org.ua/2011/03/09/...hnu_pravdu

Вже добрих років, як не сто, то близько того, відгула та відгриміла Україною громадянська війна. Поросли травою та небуттям могили й імена отаманів; залягли глибоко в колимську землю кістки українських повстанців, що билися в їхніх загонах, полках та дивізіях. Переморили голодом українське селянство, котре ніяк не хтіло приймати «савєтскої власті»; затопили Київським морем землі, що давали все нових і нових бійців до лав повстанських армій. І поставили на тому всьому жирного хреста. Вірніше – червону зірку. З серпом та молотом.

І понеслися екранами кінотеатрів та головами юних глядачів «ніулавімиє мстітєлі» разом зі шляхетними будьоновцями. І зарясніли підручники, наукові праці та художні твори «бандами» й «куркулями». І жирне, масне павутиння московської брехні та ідеології надійно сховало від допитливих очей всю правду про Українську селянську війну. Нібито й не було її.

І ось тепер, коли нащадки героїв «української жакерії» отримали можливість знати правду про часи встановлення на українських теренах «совєтської власті», виявляється, що цій правді багато хто не радий.

Доки дослідники видавали свої роботи обмеженими накладами для певного кола зацікавлених осіб – прокремлівські і «просовєтські» гобліни особливого значення цьому не надавали. Так, деякий тролінг в інтернеті і зневажливі відгуки.

Але ось сталася досить резонансна подія: Шевченківську державну премію отримав роман Василя Шкляра «Чорний ворон». Роман, присвячений тим самим отаманам, Холодному Яру та антибільшовицькій війні, про які так вперто намагалися «забути» творці радянської історії (та і в сучасній українській офіційній історії ця тема практично не розкривається).

Реакція «обуреної спільноти» не примусила на себе довго чекати. Причому, працюють ці «поборники чистоти літературного слова» за відпрацьованою схемою. Спочатку з контексту роману «видираються» певні етноніми - а потім вся увага зосереджується виключно на них.....