Відлетіло літо з клином журавлиним,
Осінь листопадом світ вінчає знов...
Стали, як корали, ягоди калини
І вогнем палають посеред дібров.

Ми зібрали з братом впале листя клена,
І сплели матусі райдужний вінок.
Він такий казковий, хоч і не зелений,
Й від роси ізрання трішечки підмок!

Нашому дарунку мама буде рада,
Нас притисне ніжно до своїх грудей...
Лише шкода літа, що уже позаду!
Ми за ним сумуєм майже кожен день!

Валентина Бородай