Там, де сяє зірка золота,
Літо добіга до небокраю.
Нині всюди скошені жита...
Осінь незабаром нас чекає.

Небо ясно дивиться іще
Поглядом привітним волошковим...
Та в душі вже зачаївся щем,
Наче у розлуці з милим домом...

Я зберу рожеві пелюстки -
Вистелити літечку доріжку...
Тільки ще, хоть трохи, залюбки
Хай в росі побродять мої ніжки!

Хай ще вітер буде цілувать
Ґуби щохвилини розпашілі...
Хай ще огортає благодать
Рідну землю ангельськими крильми.

Літо швидкоплинне промине,
Як, такі нечасті нині зливи...
Та воно, яскраво-осяйне,
Завжди буде в подумках щасливих!

Валентина Бородай