Сонце лине цілий день з ранку на подвір'я...
А мій любий чоловік "чистить своє пір'я".
"Ти куди?! - Йому кричу навздогін затято. -
Підеш ти - і я піду до батьків до хати!!!"

Та не слуха чоловік, вуха мов заклало.
Сльози градом ллють з очей - горя йому мало!
Я пішла, а ось і він, як собака, слідом...
І благає: "Повертай! Нагодуй обідом!"

Не журись, коханий, ти, мій небесний світе!
Все пробачу, повернусь... Де ж тебе подіти?!
Та гляди ж-то, не дивись більше на жіночок!!!
Бо, як кішка, я тобі видряпаю очі!

Знову сонце цілий день лине на подвір'я...
Знову любий чоловік "чистить своє пір'я"...
Що ж робити з ним - ТАКИМ?! Хто мені підкаже?
Мабуть, вже тепер йому пір'ячко підсмажу!!!