[624x487] [343x96]
Зоря малює ніжну тишу,
Від сонця - променів каскад...
Хмаринки ж небо ще колишуть,
Знекровлене у зорепад...
Зникають всі принади ночі,
Немов під сонечком - роса...
І полохливий сон дівочий
Казковим маревом згаса...
Іще збирає квіти Літо,
Та стелить килимом до ніг...
Ще диким мальвам пломеніти
На перехресті двох доріг...
Але серденько відчуває
Вже невблаганний часу плин!
Бо там, в лазурі виднокраю
Засяяв осені бурштин!
Завчасно нас чатує осінь,
Парчу готує золоту!
Та я тримаю Літа коси,
Схопивши майже на льоту!!!
Валентина Бородай
[343x96] |
|