[550x442]
Коли за обрій сонечко сідає,
Та день, неначе свічечка, згаса,
Нічна фіалка очі відкриває
І дивиться мрійливо в небеса...
Де сяють діамантові сузір'я,
Та ще ліхтарик Місяця вгорі...
А вітер розганя хмаринок пір'я -
Прозорих і легких о цій порі.
На ганку хатки затишної друзів
Ми ловимо разом казкову мить...
А десь неподалік, в квітковім лузі,
Цвіркун на всі лади про щось дзвенить!
Від радості щемить чутливе серце,
Мене ти пригортаєш знов і знов...
В твоїх очах, наповнених озерцях,
Аж світиться і щастя, і любов!!!
Валентина Бородай | |