[452x94] [550x550] [452x94]
Стоїть край поля тополина
На перехресті двох доріг...
А поряд - зжурена дівчина
Сидить... Коса - до самих ніг!
На груди голову схилила
Світанком літнім осяйним...
Кого чека красуня мила,
Зрання лишивши рідний дім?
Її коханий чорнобровий
Гайнув весною вдалечінь,
Лише майнула світанкова
Розпливчаста, самотня тінь.
Пообіцяв, що через місяць
На крилах долі прилетить...
То й не знаходить собі місця
Дівчина в цю жадану мить!
...І ось дорога закуріла...
Серденько стука: він-він-він!!!
Схопившись, наче полетіла
Думкам щасливим навздогін!
В обійми радісно упала! -
Аж кругом голова пішла...
Й уста так спрагло цілувала,
Немов пила із джерела!!!
Валентина Бородай
Стоит на краю поля тополь у перекрёстка двух дорог… А рядом — грустящая девушка сидит, коса до самых ног. На грудь голову склонила рассветом летним сияющим… Кого ждёт красавица милая, с раннего утра оставив родной дом? Её милый чернобровый Умчался весною вдаль, только промелькнула утреняя расплывчатая, одинокая тень. Пообещал, что через месяц на крыльях судьбы прилетит!… И вот дорога запылилась… Сердечко стучит: ОН, ОН, ОН!!! Сорвавшись, будто полетела мыслям счастливым вдогонку! В объятия радостно упала, аж кругом голова пошла… И губы так жадно целовала, как будто пила из родника!!!
[452x94] |
|