[529x600]
Рожевіє світанок,
зачаровано дивлячись в очі...
Галаслива зозуля
нараховує роки життя.
Та голівоньку зранку,
мов ворожка, завзято морочить,
Не тримаючи в серці
чи сумління, чи то каяття!
Вмивши личко росою,
прокидається всміхнене літо,
І вдягається пишно
в чарівливо-принадну парчу!
Крізь віконце прозоре
струменить осяйним зорецвітом,
До якого душею
все життя без вагання лечу!!!
В небуття віддалились
невгамовно-набридливі зливи,
Що нам краяли душі,
ніби тисячі зганьблених літ!
Я казковим світанком,
попри всі негаразди, щаслива!!!
І кохання флюїди
посилаю, як сон, в небозвід!!!
Валентина Бородай
|
|