[503x70]
Здіймалась в небі вранішня зоря,
Рожева, ніби яблунька квітуча...
Давно зима гайнула за моря,
Залишивши весь світ весні співучій.
Весни сопілка грає - виграє -
Довкола все міняється поволі.
І ось в віконце дивиться моє,
В сережки причепурена, тополя.
Тріпоче вітер кісоньки беріз,
Кружляє навкруги могутніх кленів...
Там, вдалині, похмурий темний ліс
Під сонячним промінням став зеленим.
Чарує серце знов пташиний спів,
Як у дитинстві пісня колискова...
А щирий сміх та гомін дітлахів
Несе у мою душу ніжність знову!
Хай сяють оченята навесні,
Неначе ясні зіроньки на небі!
Так хочеться, щоб в їхньому житті
Надалі все було лише, як треба!
Щоб в спогадах про нинішні роки
Серденька б не стискалися від болю!
Щоб течія стрімка життя-ріки
Гойдала б їх, мов квіти на долонях!!!
Валентина Бородай
[503x70] | |