[550x550] [400x161]
Цілує світанок закохано вії
В рожевому маренні сну...
Де я про любов зачаровану мрію
Тремтливу, легку, осяйну.
Що буде мене колисати, як квітку
На райдужних крилах надій,
І дотиком пестити ніжно-привітним,
Мовляв, що кохайся й радій!
Охопить зненацька святе божевілля
Безкрайньою повінню чар...
Та тільки буденність обридла невільно
Всі мрії мої розвінча!!!
Валентина Бородай
[400x161] | |