[469x68]
Зимний вечір, мов свічка, згоря... -
Нетривале таке його свято!
Лише мить - і рожева зоря
Розправляє легенькі крилята...
Посміхнусь щиро я небесам!
А на серці так затишно, ясно...
Бо життя незбагнена краса
З плином часу для мене не гасне!
Не дивись пильно в очі мені,
Не шукай в моїм погляді туги! -
Я живу у казковому сні,
Де зникають буденності смуги.
Може й сам зрозумієшь колись,
Що така мені випала доля...
Тож не гнівайся ти й не журись:
Ми навіки разом, в одноколі!!!
Валентина Бородай
[469x68]
|
|