Я-жінка!

Я-жінка! Ви чуєте, люди, я- свічка,
Запалена Господом на віки.
Неправда, що я- ребро чоловіче.
Цю казку придумали чоловіки.
Я-жінка.Я річка бурхлива й неспинна,
Що в повінь зриває верхи берегів.
Хто каже, що я підкорятись повинна?
Це ще одна вигадка чоловіків.
Я- жінка.Природою створена пісня,
Яку чоловік заспівать не зумів.
Я- мрія і спогад.Майбутнє й колишнє.
Я- щось незбагненне для чоловіків.
Я-жінка.Я вільна, як думка одвічна.
На думку не можна надіть кайдани.
Це ти мене в рабство забрав, чоловіче!
І грішна я стала з твоєї вини.
Та я лише жінка, я прагну кохання
І все пробачаю тобі наперед.
З твоєї криниці я- крапля остання.
Для вуст твоїх згірклих я- липовий мед.
Я- жінка.Я враз перекинусь на зілля
І гоїти рани візьмуся тобі.
Я- непередбачувана, незрозуміла,
Я плачу від щастя, сміюся в журбі.
Я- жінка.Я, дійсно, слабка половинка.
Нехай переможцям- лаврові вінки!
Історію творять, звичайно, мужчини,
Але лише так, як захочуть ЖІНКИ.
К.Сенченко.