15 лютого православні та греко-католики відзначають Стрітення Господнє — одне з найбільших християнських свят, яке відзначається на 40-й день після Різдва.
Відзначають його в пам'ять про те, як Свята Діва Марія принесла до Єрусалимського Храму Ісуса Христа на 40-й день після Його народження. Коли Діва Марія разом з Йосифом принесла Ісуса до храму, їх зустрів там сивий старий Симеон, який чекав зустрічі з Господом вже багато років. Згідно з Євангелієм від Луки, Симеон був праведником і від Духа Святого був звіщений, що він зможе вмерти лише тоді, як побачить Ісуса Христа. Те й здійснилося — Симеон міг одержати тепер вічний спокій. Перед смертю старець Симеон сповістив, що Немовля, яке йому нарешті судилося побачити, вийде "на служіння спасіння людей".
Празник Господнього Стрітення започатковано в Єрусалимі в другій половині IV ст. Першу згадку про нього подає паломниця С. Етерія у своєму щоденнику, де називає його "40 днем після Богоявлення". Його святкування описує так: "Сороковий день після Богоявлення святкується дійсно з найбільшою урочистістю. Цього дня йде процесія до храму Воскресення, де всі збираються на Літургію. Правиться за приписаним порядком з найбільшою урочистістю, наче на Пасху. Усі священики проповідують і також єпископ. Усі вони пояснюють текст Євангелія, де говориться, що 40 дня Йосиф і Марія принесли Господа до храму" (Гл. 26). З Єрусалима празник поширився на увесь Схід, але лише в VI ст. за цісаря Юстиніяна (527–565) він набирає особливого значення. Цісар Юстиніян наказав уважати Господнє Стрітення за великий празник і святкувати його в цілому цісарстві. Через це в богослуженнях цього празника Церква кілька разів молиться за імператора.
У дохристиянських звичаях цей час Стрітення (Стрічення) здавна сприймається, як зустріч зими з весною. Казали, що "в цей день зима весну зустрічає, заморозити її хоче, та сама лиходійка від свого хотіння тільки потіє".
Селяни спостерігали цього дня чимало хліборобських прикмет: ясна і тиха погода віщує добрий урожай і роїння бджіл; вітер — погана ознака; відлига — чекай пізньої весни; як на Стрітення півень нап'ється води з калюжі, то жди ще стужі (як нап'ється півень води, то набереться господар біди). А ще, як на Стрітення є під стріхами бурульки, то буде добрий урожай кукурудзи; якщо на деревах іній – вродять добре гречка та бульба.
У цей день ворожили, виставляючи тарілку з зерном на ніч надвір (якщо ранком роса — врожай, нема роси — погана ознака). І ще декілька прикмет та звичаїв, виконуваних на Стрітення Господнє:
♦ 15 лютого не залишайте грошей на столі, інакше є ризик, що весь рік у вас буде грошова спад;
♦ перевірте, чи є на вас порча: наберіть на Стрітення Господнє святої води, будинки налийте невелику її кількість у флакони з-під парфумів і поставте біля ліжка поруч з подушкою. Якщо з ранку вода буде темною – на вас порча;
♦ в цей святий день також прийнято пекти млинці, однак їх можна їсти лише після 8-ої вечора – в іншому випадку, удача може покинути вас.
У церквах цього дня святять воду і свічки. Такі свічки називають стрітенськими, або у інших звичаях "громичними", бо їх ставили перед образами під час грози, щоби захистити людей і худобу від блискавки. Від "громичної" свічки і саме свято Стрітення називалось колись ще й "Громиця".
