|
 [показать]Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи.
У канадців — клен, у росіян — берізка, з в нас. — верба й калина. Правду каже прислів’я: без верби й калини нема України. [показать]
З давніх-давен наш народ опоетизував калину, оспівав у піснях.
Наруга над нею вкривала людину ганьбою.
Не було хати, біля якої не кущувала б калина.
Як забіліють квіти, дівчата ними коси прикрашають.
А вже коли достигали, їх вішали попід стріхою. Йдеш, бувало, селом — хати, неначе в коралях, червоніють густими намистинками.
[373x119]
[показать]
У народній медицині, очевидно, не було помічніших ліків од застуди, ніж калиновий чай.
Калиновим цвітом чи ягодами оздоблювали гільце молодої. .
Кущ калини біля материної хати.
Це не лише окраса, а й глибокий символ. Це наш духовний світ, наша спадщина.
[373x119]
Кущ калини опредметнює і красу й духовний потяг до своєї землі, свого берега, своїх традицій.
Хіба не про це говорить народна поезія: калиновий міст, калинова сопілка, калинова колиска? [показать]
Мені здається, що тому, хто не посадив на обійсті калини, а ще гірше — коли викорчував — ні йому, ні його дітям ніколи не почути найніжнішої, найбентежнішої у світі пісні.
Її може подарувати лише сопілка з маминої калини.
(За В. Скуратівськш, 180 слів)
[310x99]
|