Не виключай телефон;
Не закривай наших світлих вікон.
В темряві власних оков -
Я раптом далеко зайшов.
Безліч людей і машин;
Дивних ілюзій і Вічних причин.
Знаєш, як твердо мені
Спати на їхньомі дні?
Сонце, забери мене,
І веди за собою.
Забери мене Сонце
Моє, тут так холодно;
Тут так темно без тебе;
Забери мене моє небо,
Поверни мене в наше небо,
Забери мене в наше небо.
Не зачиняй на замок вікна
У світ твоїх справжніх думок.
Я кілометри пройшов
Поки дорогу знайшов.
Зміг перейти через край.
Власній надії кричав: "Не вмирай!"
Лив я і сльози, і кров;
Йшов повернутися знов!