Коли на волю проситься сльоза
Зника останній промінець надії
Коли душа від болю зарида
Ти притулись до серденька Марії
Збагни якого болю завдає
Засліплена гріхом черства людина
Стікають сльози з безсилених очей
Бо через нас розп’яли Її Сина
Як прокрадеться сором мучитиме страх
Наважся хоч би поглядом зустрітись
Ти не побачиш докору в очах
Лиш Мама може так тебе любити
Відтоді як повстав гріх на любов
Людина прагне в світі панувати
Якщо ти хочеш бути так як Бог
Навчися так любити і прощати
|
|
|