Костенко Ліна. Крила

А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.

Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.

В цьому, напевно, правда пташина...
А як же людина? А що ж людина?

Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!

Вони, ті крила, не з пуху-пір"я,
А з правди, чесноти і довір"я.

У кого - з вірності у коханні.
У кого - з вічного поривання.

У кого - з щирості до роботи.
У кого - з щедрості на турботи.

У кого - з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.

Людина нібито не літає...
А крила має. А крила має!

С украинского

И правда, крылатым, грунта не надо.
Земли не будет – в небе отрада.

Не будет поля, так будет воля.
Пары не будет - туч не убудет.

И в этом правда лишь птиц от века.
А человека? А человека?

Живёт землею. Сам не летает.
И всё ж крылами он обладает.

И не из пуха-пера те крылья,
Из правды, честности, доверия.

Кого-то верность любви поднимет.
Кого-то вечный порыв обнимет.

Кто верен сердцем своей работе.
Кто милосердьем щедр на заботы.

Кому-то песни даны, надежды -
Крыла поэта, мечты нездешней…

Как будто люди и не летают,
Да только крылья их поднимают.