автора пока не знаю

Не бійтесь цього слова - Батьківщина..
Не витирайте ноги об нього...
Це Богом подарована країна,
Околиця душі... Дитя Його...

Не змушуйте ридати свою Неньку.
Яка й без вас поранена, в сльозах..
Яка давно забула, що є небо,
В якому мир і шана на вустах.

Не позичайте у сусідів своїх мову,
Чужа вона... хоч і здається рідною уже,
Плекайте й не домішуйте в основу,
Чужого й непристойного.. нехай ще поживе.

Не залишайте, не шукайте вдачі,
Десь за кордоном рідної Землі,
Адже, Господь усім своє назначив,
Значить і місце ваше тут на цій Землі.

Не покидайте ви Її на призволяще,
Цінуйте і боріться за добро,
Доки свобода є нести Господнє Слово,
Несіть... й складайте шану біля ніг Того,

Котрий прийшов у світ, залишив небо,
Потурбувався щоби ми мали усе,
Удосталь, щоб не мали ми потреби,
Ні в чому..Не завжди так було - зараз є.

Моліться за убогую Вкраїну,
Яка у злиднях... не в фінансових боргах,
Мораль утратила, хоча й ніби у мирі
Народ з народом , і немає війн у нас.

Під ноги взяли чемність, віру, святість,
Натомість грубість і вульгарність піднесли,
Збесчестивши належне виховання,
Живу молитву замінили на хрести...

Благаю, не лишайтеся байдужі,
До всього того, що торкається і вас.
Збагачуйте народ добром, являйте милість,
Доносьте світло Боже повсякчас..

І ще...не бійтесь слова - Батьківщина..
І не соромтесь припадати до Землі...
Не соромно, коли голубить матір сина,
А соромно тоді, коли немає син душі...