А сотню вже зустріли небеса
Летіли легко, хоч Майдан ридав
І з кров´ю перемішана сльоза
А батько сина ще не відпускав

Й заплакав Бог, побачивши загін
Спереду сотник, молодий, вродливий
І юний хлопчик в касці голубій
І вчитель літній сивий-сивий..

І рани їхні вже не їм болять
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло...
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла...

21.02 2014
Людмила Максимлюк