Необхідність прийняття рішень, для яких не вдається повністю врахувати визначальні їх умови, виникає в процесі управління винищувальною авіацією. Прийняття складних рішень, наслідки яких вагомі для результату ведення бойових дій, в умовах повітряної обстановки, що змінюється, тимчасових обмежень, невизначеності інформації, є актуальним завданням. Залежно від ступеня визначеності наслідків дій у теорії прийняття рішень розглядаються типи моделей: вибір рішення в умовах визначеності, ризику, невизначеності, протидії.
Прийняття рішення в умовах неповної інформації являє собою вибір одного з множини розглянутих варіантів відповідно до цільової функції. Максиміний критерій Вальда використовує цільову функцію, що відповідає позиції крайньої обережності. Обрані варіанти повністю виключають ризик. Положення про відсутність ризику відповідає різним втратам. Критерій Байеса-Лапласа, навпроти, ураховує кожне з можливих наслідків, однак, припускає більше високий рівень інформованості й досить довгі реалізації. Критерій мінімаксного ризику Севиджа оцінює значення результатів тих станів, які внаслідок вибору відповідного розподілу ймовірностей, впливають на рішення. За допомогою критерію азартного гравця визначається стратегія, що максимізує максимальні виграші для кожного стану.
Аналіз показав, що для практичних рішень доцільне застосування по черзі різних критеріїв. Серед декількох відібраних варіантів у якості оптимальних виділяється остаточне рішення. Такий підхід дозволяє краще проникнути в процес прийняття рішень при управлінні винищувальною авіацією і послабити вплив суб'єктивного фактора.