Виборювали кращу з кращих долю.

Їх подвиг – у підручниках, піснях,

Із вуст в вуста передавали люди.

Здавалось, що у наших мирних днях

Подібному ніколи вже не бути.

І ми, нащадки слави тих бійців,

Довіку берегтимо пам'ять свято

Про козаків і січових стрільців,

Якими Україна так багата.

...Така-то доля нашої землі?

За що караєш, Боже милосердний?

Новітнії кати і палії

З'явилися по душу ту безсмертну.

Та встали кращі з кращих – і пішли,

Не знаючи, яка чекає доля...

Героями у вічність відійшли,

Бо не за смаком стала їм неволя.

Повстали звідки і з яких глибин,

Де взяли дух незламний і звитягу?

З усіх усюд – степів і полонин,

А з діда-прадіда у спадок ту відвагу.

І вороги заклякли, не збагнуть,

Хто ж перед ними? Чи звичайні люди?

Бо їх вбивають, та ніяк не вб'ють.

Це дивовижно! Так не може бути!

Не може бути? Перед світом всім

Ви довели: якщо за землю рідну,

Славетних пращурів і честь, передусім,

За світле майбуття, за справу гідну.

За усмішку дитини, за батьків,

І теплий хліб, і затишок у хаті –

В сталевих лицарів з простих чоловіків

Перетворились мужні і завзяті!

Ви нескоренні, не зламати вас!

Уклін низький за подвиг ваш і славу.

Молитва: Нині, Присна, Повсякчас,

За вас, захисники, і за Державу.

11.2014 р.

Лілія Олексіївна МУЗИКА,

м.Запоріжжя