[560x315]
Однажды в українському селі жив пасічник Вітько. Була в нього жінка та купа дітей. Так полюбляв він це діло, що за пасікою в нього хвіртка була, якої він до Юльки-сусідки бігав, мед їй носив.
Завелася на селі мода їздити до Парижу з чужими жінками. Приїжджають мужики з Парижу та хвастають як їли сало посеред Лувру.
Стало Вітькові заздрісно. Почав він Юльку вмовляти і собі до Лувру поїхати, японської суші поїсти.
А та бідкається, мовляв, вдіти як порядній жінці до Парижу нема що. Повів її Вітько до сільпо, почав наряди приміряти. Юлька кричати почала, що взувається тільки в ГУМі, а очіпки купляє в Екко. Нічого не вдієш. Довелось Вітькові до Києва її везти.
Там у добрих людей прознав, що наймодніше купують на хаті у в’єтнамця Сана.
В’єтнамець Сан
Та ще й попередили, що туди треба втрьох йти. Бо комусь чемодан треба нести. Зібрав Вітько той чемодан, трохи у тещі позичив, хатинку її у Хлориді продав, та повів Юльку на хату до Сана.
Той самий чемодан
Покрутилась Юлька у дзеркала, таку-сяку одежину прибрала. Тут той чемодан і закінчився. Пора до Парижу їхати. Сіли, полетіли. Вдягла Юлька на себе сановне дрантя та до людей вийшла. Почали люди озиратись, друг до друга перемовлятись та посміюватись.
Сановна одежа
Допхались до того Лувру. А тут сторожа вийшла, Юльку до того помешкання пускати відмовлялась.
Юлька й каже Вітьку, щоб стовпом не стояв, а дав сторожі хабара на пиво, щоб їх до Лувра пустили. Почухав Вітько ногу в кишені. Гульк! Аж там пусто. Витяг папірець з Мазепою та про свою дружбу зі шведами патякати почав.
Українські гроші. 10 гривень зі зрадником гетьманом Мазепою
Взяла сторожа той папірець, на лоба Вітьку приклеїла, та копняка дала. Той лише біля Дамського собору зупинився. А з боку Юлька чіпляється, верещить що спідницю порвала.
„Вези мене додому, не треба того Парижу!”
А Вітько лише потилицю чухає, та руки, що не крали, показує. Як прознала Юлька, що у Вітька грошей немає, зовсім сказилася. Відірвала свою косу, що булавками до голови прив’язана, та почала Вітька шмагати.
„Ось тобі Лувра, ось тобі Сана, хата та суша в Парижу!”
А в’єтнамці, що до тієї хати Сану нашвидкуруч пошите таскали, підслухали, та й прозвали ту лавку „Санахат”. Вітько, що в грузинських кварталах бутилки збирав, щоб додому повернутись, ту Юльку покинув, сам до літака сів та полетів собі до Львову.
А Юлька, що на Вітька сильно розсердилась, пішла до його тещі та куди її маєток у Хлориді подівся розповіла. Ще й подрану спідницю з ціною показала.
Люди казали, що після цього у Вітька щось негарне з лицем зробилося. Але як не питали, той лише про отруєння суші у Луврі розповідає, та Юльку в цьому звинувачує.
Для людей с особыми запросами читать -
http://dar-veter84.livejournal.com/6769.html