Ми йдемо в епоху милосердя та розуму.
„Єдиний критерій - дух любові й вселюдськості.”/Олесь Бердник/

Зараз багато говориться про гуманізацію суспільства, освіти. Я давно не працюю в школі, але це питання мені болить, тому вирішила поділитись своїми думками з цього приводу.
Радує нинішнє звернення до мови, вишивки, пісні, танців, історії козацтва. „Що? Де? Коли?”, КВК, спортивні змагання, літературні вечори, гуртки, шкільне радіо, шкільні вистави та концерти відроджуються, дають змогу дітям розвивати свої таланти. Чудово, що про успіхи та гарні ініціативи учнів все більше говориться в пресі, по радіо, на телебаченні.
Разом з тим батьки та вчителі шукають способи, щоб дитина була здорова (здоровий хребет, зір, травна система та ін.), а також доброзичлива, уважна, слухняна. На нарадах розглядаються причини агресивності дітей та підлітків, методи „попередження насилля в неблагополучних сім’ях”. Хоч нічого вигадувати не потрібно – визнані гуманісти минулого уже все пояснили.
Достатньо прочитати хоча б „Первую ступень” та „Благо любви” Льва Толстого, „Заповіт людям Землі” та „Альтернативна Еволюція” Олеся Бердника. Причина наших страждань в н е у ц т в і. Мало хто пов’язує кусок м’яса з респіраторними захворюваннями, неуважністю, дратівливістю, гнівом, агресією, ранніми сексуальними стосунками, хтивістю, розлученнями, залишеними дітьми, алкоголізмом, вбивством та самогубством, депресією, серцевими захворюваннями, шизофренією, діабетом, раком, зменшенням запасів прісної води на планеті, голодом, глобальним потеплінням та війнами... Ще Піфагор сказав: „Доки люди будуть вбивати тварин, вони будуть вбивати і людей”. Та хто ж його чує? Мабуть, щось з нами не гаразд, якщо ми маємо звичку та бажання їсти куски смажених, тушкованих та варених трупів! Мабуть, щось з нами не гаразд, якщо говоримо дітям про захист природи, пташок, тварин, а самі пропонуємо їм на обід шматок курочки чи свині. М’ясо завжди було їжею рабів та розбійників, їжею невігласів, нецивілізованих людей. Доки ми когось вбиваємо (або проплачуємо вбивство) про гуманізм не варто говорити. В українських казках мати дає синові в дорогу коржа, паляницю, а птахи, звірі та рибки благають: „Не вбивай мене... моїх дітей...” Може, час нам п р о ч и т а т и казки? („чит” на санскриті означає „усвідомлене знання”). Це надто серйозне питання, щоб розібратись в ньому кількома рядками. А розібратись варто, якщо людина хоче розвиватись як людина. Варто знайти причину хвороби і зцілювати корінь дерева, а не кожен листочок окремо. Всі наймудріші люди, ті, кого називають „совістю світу”, гуманісти минулого й сучасного прийшли до висновку, що людина, яка вживає м’ясо, не здатна розрізняти добро і зло, не здатна любити (любов як всерозуміння, всепрощення), не здатна розвиватись за своєю природою, як істота милосердна, розумна, духовна.
Ми не знаємо елементарного – яка їжа є видовою для людини, як дихати, як думати, говорити та діяти, що слухати, читати, з ким спілкуватись, як керувати своїми емоціями, щоб бути здоровим, щоб розвиватись та самовдосконалюватись. Дорослому достатньо це усвідомити і практикувати, дітям потрібен приклад. Як казав Григорій Сковорода, ми „словом будуємо, а ділом руйнуємо”.
Шлях до деградації, хвороб, страждань, самознищення:
- інтоксикація (вживання алкоголю та інших наркотиків, тютюнопаління та ін.);
- вживання продуктів вбивства (трупів тварин, риби, яєць);
- азартні ігри;
- незаконний секс (що суперечить принципам сім’ї, релігії).
Мої пропозиції:
- визначити критерії розвитку людини, її гуманності та цивілізованості. („Людина - зерно Єдиного Буття з невимірною потенцією творчого саморозкриття.
Людина - Безсмертна. В нащадках, в результаті творчості, в сфері розуму, в духосфері, в сфері чуття, в безлічі ще нерозкритих аспектів буттєвості. Людина - основа і критерій Буття, Суб'єкт, котрий став підвалиною самого Космосу. Людина - спадкоємець Всесвіту, отже - дбайливий брат рослинного й тваринного світу, котрий треба об'єднати любов'ю і красою. Це - стратегічне завдання і космічний борг перед Природою.
...Освіту треба звільнити від будь-яких ідеологічних диктатів та стереотипів. Напрямок і характер освіти обирає індивід - добровільно й незалежно, а не школа чи якийсь ідеологічний інститут. Єдиний критерій - дух любові й вселюдськості.” /Олесь Бердник. Хартія Української Духовної Республіки /
- зробити запити до книжкових магазинів та бібліотек щодо зібрання творів Григорія Савовича Сковороди, Івана Яковича Франка, Олеся Бердника, Льва Толстого та інших визнаних гуманістів, мислителів, сприяти тому, щоб ці книги були доступними, читалися, популяризувалися на літературних вечорах, лекціях, уроках;
- сприяти тому, щоб нарешті було видане повне зібрання творів Г.С. Сковороди, І.Я. Франка;
- сприяти тому, щоб на перервах в навчальних закладах звучала гарна музика, пісні ;
- сприяти тому, щоб в навчальних закладах діти (і вчителі) завжди мали можливість пити якісну воду, вживати більше фруктів, горіхів (при можливості – безкоштовно);
- сприяти тому, щоб освіта була гуманною до вчителя (достатній відпочинок, достойна оплата, вдвоє – втроє більше вихідних днів для самоосвіти, саморозвитку ) ;
- вивчати можливості нової освіти, спрямованої на розвиток особистості, здібностей дитини;
- сформувати групи лекторів (учнів середніх та старших класів), які виступатимуть з лекціями про здоровий спосіб життя, про чистоту слова, частіше запрошувати лікарів, психологів, професійних лекторів, поетів, художників, музикантів, вишивальниць, викладачів вузів для виступів перед учнями та батьками, сприяти тому, щоб такі лекції друкувались в місцевих газетах, звучали по радіо та демонструвались на телебаченні;
- територію на 500м від навчального закладу зробити територією, вільною від продажу тютюну та алкоголю.