„О, Матір Божа, ми твої діти, не дай віками в тюрмах терпіти”.

Хвороба дається людині не в покарання, а як результат її думок, слів, вчинків. Хвороба заставляє людину замислитись: що я роблю, говорю, думаю „не так?” Все просто: що сіємо, те й збираємо. Сіємо в собі й просторі навколо себе невір’я в завтрашній день, претензії до всіх і всього, гнів, роздратування, нелюбов до себе і оточуючих, обговорюємо пилинку в оці ближнього свого, а в собі поліна свого егоїзму не бачимо –отримуємо хвороби, пухлини. Якщо є в людині хоч одна образа – людина не може бути здоровою. Кожен з нас вважає себе особливим – так і є, ми неповторні у Всесвіті. Але кожен з нас створений з тих самих хімічних елементів, що й всі люди, тварини, рослини, земля, каміння. Всі ми знаходимось в єдиному енергетичному просторі, і навіть немовля безпомилково відчує енергію напруженості і неприязні або ж любові і поваги між батьками. Хочемо ми того, чи ні, але відчуваємо енергетично все, що відбувається на Землі - чужого болю, чужих переживань не буває. Ми примножуємо біль, страждання Землі своїм егоїзмом, гнівом, сварками, підсилюємо в собі і на всій планеті програму самознищення своїм несприйняттям і непрощенням. Ми зцілюємо себе і Землю своєю любов’ю, всеприйняттям, всепрощенням.
Наше нинішнє державне керівництво – н а ш е - як наші хвороби – це результат наших думок, слів, діянь. Нинішнє наше державне керівництво – це результат нашого вибору, це наш біль. Воно кожним своїм кроком поглиблює наші економічні, соціальні, духовні хвороби. Воно заставляє нас задуматися: „Що думаємо не так? Що говоримо не так? Що робимо не так?” Воно – лише відображення нашого лицемірства, коли ми говоримо „правильні речі”, те, що хочуть від нас почути, а в той же час відкрито робимо протилежне. Коли я слухаю виступ наших урядовців, то таке відчуття, що мене б’ють та обдирають грубо й цинічно, і при цьому говорять: „ закон один для всіх, економіка працює, середня зарплата зростає, треба, щоб був порядок, правда?”- і, вражена відкритою грубістю, я відповідаю:”Так, правда!”
Хто є „обличчям влади”? Мабуть, найдостойніші, наймудріші, найдуховніші, найвихованіші, найбезкорисливіші, наймилосердніші представники України? На жаль, не завжди - „обличчя влади” відзеркалює нас самих – наше неуцтво, бездуховність, грубість, нестриманість в усьому. Не будемо вказувати на особистості – вони лише маріонетки. Ті, хто керує насправді, не виставляють своїх облич, ті, хто керує насправді, рано чи пізно без жодного жалю кинуть своїх висуванців-маріонеток як баранів на жертовник, як „відпрацьований матеріал” кидають на розтерзання натовпу. Але ще в кожного є шанс. Будьмо милосердні, бо наші урядовці „не відають, що творять”. Чи… відають?
То що ж означають нинішні арешти, фабрикації кримінальних справ, панове Уряде? Хочете відволікти увагу людей від кричущого безробіття, підвищення цін на товари і послуги, врізання зарплат, від перерозподілу економічного впливу, хочете, щоб склалася ілюзія вашої „роботи”? Гіпнотизуєте своїм самозаперечуючим „Стабільність і розвиток”?. „Стабільність” в чому? „Розвиток” куди?
Найцінніше, що є на Землі – Людина, її життя, її свобода. „Свобода тіла, духу, чуття і розуму кожної мислячої і чуттєвої істоти священна”- залишається гаслом, а не Законом. Вже не раз в нашій історії були часи, коли до тюрем кидали лідерів народу, його інтелігенцію, його „вільнодумців”, його голос, його совість. Щира молитва наших предків: „О, Матір Божа, ми твої діти, не дай віками в тюрмах терпіти”, - очевидно, стає у пригоді й нам.
Це видається злим жартом - з волі урядовців кидають за грати тих, за кого голосували тисячі людей! Це означає зневажити думкою цих тисяч, зневажити думкою свого народу. Сини й дочки Матері-України саджають одне одного з помсти. То як має себе почувати наша Мати-Україна?
Чи не час почути сьогодні голос Олеся Бердника: „Ви шукаєте панацеї від хвороб, але спокійно, під захистом псевдозаконів, нищите у в'язницях, концентраційних таборах та лікарнях мільйони людей. Ви ведете нескінченні війни, які ще жодного разу не утвердили людяного результату, - перемогою завжди користувалися найпідліші представники роду людського. Ви створили безліч технічних пристроїв, скориставшись генієм учених та інженерів, але ні на йоту не підняли морально-етичний рівень сучасних поколінь : наказ деспота або парламенту легко знімає з людини зобов'язання бути милосердною істотою. Досвід останнього сторіччя яскраво свідчить про повну деградацію земних жителів” (Олесь Бердник. «Заповіт людям Землі»).

Суспільство в Україні хворе.То чи не не час всьому найкращому і найціннішому об’єднатися? Страждання заставляє нас змінюватись і зцілюватись. Може, вже пора? Кожна думка, слово добра, любові та мудрості є цілющими для України, Землі, усього Всесвіту.
В.К.
Травень 2011р.