Над рікою ясний місяць погляда лукаво,

Ніби тішиться на себе,ніби щось там знає

Знаю бачив він багато , він світило  ночі

Подивлюсь на нього хитрого- бачу твою очі.

Людська доля не проста, доля мов у вовка,

То щепоче ніжно нам, то ураз замовкне.

То як сердце затужить , подивлюсь на місяць,

Він немов відчує все, зрозуміє, втішить.

Сяють в небі зіроньки , падають ,згорають,

Зводять нас тут на землі, потім розлучають.

Шепче вітер у ночі, хто тішиться, а хто сумує,

Бачить місяць у ночі хто любить, а хто глузує.