Мне нравится ли.ру тем, что здесь хоть на своей странице можно выложить свое мнение.Пусть не поддержат, пусть заклюют, но ведь пишу  сюда,пока никто не выгоняет.Пока не выгоняют.Конечно, за один день у меня пропало сразу несколько друзей, а несколько пользователей занесли в черный список)))Вот и славно, знать не друзья были)))А может, и друзья, просто закон в России недавно принят, что-бы "украинский диагноз "в России не произошел.)))На самом деле,грусть...

Выложу сюда-ка один мой новый стишок, в одной сети поставили на модернизацию и не публикуют, зато маты и брань- всегда пожалуйста.Спасибо, всем смелым, если такие меня читают.

Триває горе в Україні,

А на кладовищах,

Хоронять поруч батька й сина,

И віру в мир в душах.

Вже не зігріє холодну плоть,

Ні теплий вітер, ні сонця цілунки,

Горя людського язиком не перемолоть,

Й нема цьому порятунку.

Був спокій, і віра була,

Та ж мабуть  людськості позбулись.

Хотіли побачити як Україна вмира

Та вона схаменулась.

Приїхали із братньої Росії,

Нищеброди до нас нашу волю убивати,

Та що приїхали…Свої ж бо запросили,

А ті й поспішили  громити все, обкрадати й жінок ґвалтувати.

Нема прощення тому московському кату,

Сміється з горя нашого, веселиться…

Горе увійшло в українську хату,

А вони… А вони за вбивцю…

Сходить сонце, все осяває,

Ранок чудовий ніч змінив.

Ката московського гієна чекає

Чекає пекло й тих хто  з ним.