Летіли в небо юні журавлі,
А Україна плакала, як мати...
"Сини мої! Соколики мої!..
Як важко вас до Бога відпускати...

Сини мої! Надія і любов!
За кожним тихо плачу на могилі.
Ви пролили за мене свою кров,
За мене рани маєте на тілі...

За мене дім покинули, рідню,
За мене недоїли й недоспали,
За мене ви загинули в бою
І білими журавликами стали...

Я пам'ятаю кожного ім'я!
Всі ваші лиця й місце поховання.
Клянуся, ще зійде наша зоря!
А вороги дістануть покарання!

За кожного спитаю на суді
І буде суд той чесним і прозорим.
Я обіцяю, що заплатять всі,
За те, що принесли нам таке горе!"

Кружляли журавлята в небесах,
Співали в небі пісню журавлину.
Хто серце має, в того сльози на очах,
Бо то не журавлі — сини країни...

Автор: © Nezlamna Vi