Панночко з блакитними очима,
панночко з блакитними сльозами,
як мені хотілося навчитись
бути з Вами і не бути з Вами.

Як мені хотілося, повірте, 
на вітрах проворно пелехатих 
і вдихати Вас, немов повітря, 
і, немов повітря, видихати. 

Але Ви — не Ви. Як у люстерці, 
роздвоїлись викриво й лукаво. 
Ви одна спинилися під серцем, 
інша Ви пішли собі небавом. 

І тепер в неходжену завію, 
охопивши голову руками, 
я один голублю власну мрію, 
інший я зорію вслід за Вами. 

Роздвоїло. Стерпло. Загірчило. 
Келих ночі. Крапелька отрути. 
Панночко з блакитними очима, 
з Вами чи не з Вами. Чи… не бути?

(с)Іван Андрусяк