[показать]

28 грудня 1943 р.

Гітлер наказав знищити свою ставку «Вервольф» під Вінницею.

Ставка Гітлера Вервольф (нім. Werwolf — вовкулака) розміщувалася за 8 км на північ від м. Вінниця біля смт. Стрижавка, на території тодішньої генеральної округи Житомир. Вона призначалася для керування військовими діями на Східному фронті, а деякі дослідники припускають, що навіть і для подальших бойових дій у напрямку Ірану та Індії.

Адольф Гітлер був у «Вервольфі» тричі, загальна тривалість перебування — 156 днів: за свідченнями його біографів, на жодній з інших ставок фюрер не провів так багато часу. Збереглися документальні свідчення того, що попередньо будівництво польової ставки на Східному фронті планувалося біля Лубен Полтавської області.

Але там досить активно діяли партизани, а Вінниця була більш віддаленим і затишним містом.

Крім того вона мала вигідне транспорте розташування — на шляху майбутньої транс'європейської магістралі Гамбург — Готенланд (Крим).

Будівництво ставки Гітлера «Вервольф» за 8 кілометрів на північ від Вінниці, на ділянці лісу завдовжки близько 2,5 км і завширшки близько 300 м, велося у два етапи: жовтень 1941 — вересень 1942 і грудень 1942 — липень 1943. Першу чергу було здано в експлуатацію у квітні 1942 року.

Спочатку ставка мала кодову назву «Eichenhain» (нім. Дубовий гай), а потім — «Werwolf» (нім. Вовкулака) або, всупереч правопису, за бажанням Гітлера, «Wehrwolf» (нім. Озброєний вовк або Вовк-захисник).

Історичні джерела свідчать, що основні будівельні роботи було виконано німецькою військово-будівельною організацією «Тодт», а також ще п'ятьма німецькими будівельними компаніями: Галаса, Кока, Вашкун, Зондерштейна та Неймана, робітниками яких були вільнонаймані громадяни Німеччини й Польщі.

Місцеве населення і військовополонені Червоної Армії були задіяні на важких роботах: спорудження котлованів, видобуток граніту в кар'єрах поза центральною зоною.

За час будівництва ставки загинуло близько 2 тисяч в'язнів, а тих, які залишилися живими, у квітні 1942 року було вивезено і їх доля й досі невідома. Існує версія, за якою будівництво німцями ставки «Вервольф» здійснювалося на основі вже існуючих укріплень, споруджених ще влітку 1938 року для радянського командування.

А також, що існували розгалуджені підземні ходи, які з'єднували «Вервольф» з іншими таємними об'єктами.

Поряд із «Вервольфом» розташовувалася ставка командувача Люфтваффе, рейхсмаршала Герінга «Штайнбрух» (нім. Каменоломня) — за 30 км на північ від Вінниці, біля с. Черепашинці.

На виїзді з Житомира було зведено ставку рейхсфюрера-СС, міністра внутрішніх справ Гіммлера «Гегевальд» (нім. Заповідний ліс). Вона була призначена також для рейхсміністра Ламмерса та міністра закордонних справ Ріббентропа.

«Вервольф» фактично була зменшеною копією головної ставки Гітлера «Вольфсшанце» (нім. Вовче лігво) у Східній Пруссії (нині територія Польщі) і складалася з 13 секторів, які в свою чергу утворювали 2 зони: центральну та загальну.

Центральна зона, до якої увійшли 6-й, частково 7-й та 8-й сектори, була огороджена глибоким ровом, металевою сіткою заввишки 2,5 м з п'ятьма рядами колючого дроту.

На її території розміщувалися будинок фюрера з бомбосховищем, бункер для офіцерів, приміщення служби безпеки, будинки та їдальня для високопосадовців, генералів, керівників збройних сил, персональних ад'ютантів, секретарок, преси, прислуги; лазня і перукарня, телефонна станція, спортивна зала, готель, казино, басейн. 

У загальній частині Ставки розмістилися складські приміщення, житлові будинки та ще одна їдальня. Зовнішньо ставка мала досить непоказний вигляд.

Наземну частину складали 81 дерев'яний будинок, підземну — 3 залізобетонних бомбосховища: загальне (7х17м), для офіцерів (8х11м) та бункер фюрера (8,5х8,5м).

Усі вони були дуже масивної конструкції: товщина стін становила 2,5 м, перекриття — 4,5 м. У деяких джерелах зазначається, що підземна частина Ставки сягала шести, семи і, навіть, восьми поверхів, але офіційна довідка КДБ спростувала таку інформацію.

В цілому електропостачання Ставки забезпечувалося повітряними лініями з Вінниці, крім того на околиці центральної зони розміщувалися три резервні дизельні установки.

Водопостачання здійснювалося за допомогою двох 120-метрових артезіанських свердловин, а для пожежних потреб було збудовано водонасосну станцію. Телефонний вузол забезпечував прямий зв'язок із Берліном, Києвом, Ростовом, Харковом, Дніпропетровськом, Житомиром. Крім того до Ставки проклали залізничну колію, а за її межами — смугу для зльоту та посадки літаків.

Територія була замаскована, всі будівлі пофарбовані в темно-зелений колір.

Над підземними спорудами посаджені дерева, кущі. Навколо — 36 спостережних веж. У лісі і по дорозі кожні 200 м — таємні спецзастави. Було введено особливий режим: проведений перепис місцевого населення, видані спецперепустки, введена комендантська година.

Безпосередньо ставку охороняла спецчастина дивізії «Велика Німеччина», що мала назву «Батальйон супроводження фюрера».

Крім Гітлера у Ставці працювала і вся верхівка Третього Рейху — рейхсляйтер, голова Штабу заступника фюрера і його «особистий секретар» Мартін Борман, рейхсфюрер-СС Генріх Гіммлер, рейхсмаршал Герман Герінг, міністри Розенберґ, Ріббентроп, Геббельс та інші.

Адольф Гітлер віддав наказ знищити «Вервольф» ще 28 грудня 1943 року, але наказ не виконали і Ставка продовжувала функціонувати до березня 1944. Коли 13-15 березня 1944 радянські війська, звільняючи Вінницю, захопили «Вервольф», непошкодженими на її території залишилися лише три бункери — все інше було вивезено та спалено. 16 березня німці знову відтіснили радянські війська, взяли під контроль Ставку і вже напередодні свого остаточного відступу висадили її у повітря.

Як заряди використовували авіабомби. Вибух був настільки потужним, що залізобетонні шматки вагою 100–200 тонн розлетілися на відстань до 60 метрів. Підземну частину бункерів затопило водою.

Детальне обстеження залишок «Вервольфу» здійснювалося вже після закінчення війни, за особистим наказом Сталіна, оперативною групою НКДБ СРСР.

На місці Ставки, окрім решток спалених будівель і трьох підірваних залізобетонних бункерів, нічого цінного виявлено не було.

У липні 2011 року на місці розташування ставки Гітлера «Вервольф» було відкрито «Історико-меморіальний комплекс пам'яті жертв фашизму», як філію Вінницького обласного краєзнавчого музею.