Я так думаю, що такі відчуття у всіх, хто читає. Ми читаючи, живемо життям героїв книги. Навіть якщо є негативні герої, ми все одно від них мудрішаємо, якщо читаємо книги не рівня Донцової. Хоча і там можна знайти якусь крихту розумної мудрості (колись доводилося багато їздити, в дорозі читати щось серйозне було важкувато, то кілька її творів осилила). Частинка від кожного персонажу книг залишається десь в наших глибинах. Філософія тут ще й в тому, які персонажі ми для себе обираємо позитивними. Погляд може ж бути різним.

Ответ на комментарий Капельдудкина # В детстве мы читаем всё подряд, ещё не имея возможности выбирать хорошие книги, если, конечно, нашим чтением не руководят взрослые люди. И это тоже хорошо - читать вначале всё, что попадётся под руку, потому что потом у нас есть возможность отличить хорошую книгу от плохой. Со временем мы учимся считывать всё больше и больше информации из книг, одолевать более глубинные пласты, потому что готовы черпать то, что в них вложил автор. И почему-то мне кажется, что если читатели способны понять книгу, максимально приблизившись к тому, о чем хотел рассказать автор, то и акценты ими будут расставлены почти одинаково. Люди будут понимать позитивное и негативное. И примут это авторское понимание о добре и зле. Если же человек читает простые книги, либо не понимает сложных книг, он волен трактовать прочитанное в силу своей испорченности.

Ответ на комментарий Debut # Це ми в дитинстві читали все, що бачили. Зараз трошки інша ситуація. Діти читають те, що їм купують батьки. Бібліотеками користуються так, як ми колись? Звичайно ні. Ми купуємо й читаємо дуже багато. Всією родиною, включно з семирічною Дашею. Раніше дитинчатам купували на свій розсуд, тепер вже й з нею узгоджуємо, чи таке їй сподобається. А докопатися в сюжеті до істини, яку вклав автор, то щастя. Не всім дано. То правда. І це теж залежить від кількості читання. Та й тут... Буває ти розумієш автора з першої сторінки, й до такого автора хочеться повертатися. А хтось так викладає текст, що потім до його творів не завжди й повертаєшся. Та ця грань - йде на душу, чи ні, вона ж у кожного своя.

Ответ на комментарий Капельдудкина # Это точно. Сейчас дети не пользуются библиотеками, как мы когда-то. Поймать хорошую книгу - это было счастье. Помню, как досталась книга про Карлсона, продолжение. До сих пор помню, как мы с подругой радовались. А книги, как живые существа, в которых живёт свой дух. Если это именно такая живая книга. Ты её ещё и не с первого раза поймёшь. Будешь читать на протяжении жизни несколько раз и всякий раз будешь постигать её глубже, открывать в ней что-то новое, потому что уже готов к этому. И есть книги мёртвые, ни для чего.