Герої не вмирають!
Alina Senkov


- Жінко,чого Ви плачете?….
Ваш син-герой…..Ви, що не бачите….

Ще цей хлопчина і он той…
- Героєм ….був мені завжди….
з тих пір коли почав ..іти…з тих пір…коли сказав він мама…..
я так раділа…так ридала….
Від щастя сльози проливала…

так ніби знала..ніби відчувала…..
я так його тримала…
так оберігала…
та все ж пішов….
за іншу битись маму….мені ж залишив вічну рану…
А я дзвонила, кажу :”Сину,іди додому..бо там гинуть….”А він:”Неправда…тут все мирно…”

Мені від того було дивно…..
І я його чекала…так чекала….він вернеться..я вірила..я знала….
І він приїхав не колись..а нині….виходжу я…дивлюсь ..моє дитя у домовині…”
як справи синку?
ну кажи як справи?….чого мовчиш…не хочеш подивитися на маму?відкрий же очі….вставай…ти хочеш так лежати? втомився, певно…вирішив поспати….

Боже ..я тебе укрию..ти ж такий холодний..живіт запав..напевно,ще й голодний…ходи,я вже на стіл накрила….
Ходи ,тебе чекає вся родина.”…
А люди кажуть ,що здуріла…що мертву так трясу дитину…
Та, що ті люди…що вони там знають…

Мій син-герой…
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ…