Слава Україні -
рідній Матусі!
Хвала стрімкому Дніпру -
сивому Татусю.
Кобзарями оспівана в віках,
вона, як голуб Миру,
несе свій жовто-блакитний стяг.
Із зернятка доброту свою плекає,
та любов всенародну,
голос їй свій віддаймо,
і всім Миром захищаймо.
Відродиться її добрая Слава,
оживе життєдайная сила.
Обнімуться, як брати, Захід та Схід,
бо в нас єдиний журавлиний політ.
Він, на матусіному рушникові заквітчаному,
долю спрямовує захищено.
Він на писанках різнобарвним малюнком,
мов витканим визерунком.
Він пташкою під стріхою щебече,
він по-під тином прямує далече,
до пам'ятної славної Козацької Січі.
Люба моя Батьківщина,
моя щира Молитва.
Твої віки як мить минають,
але ж Славу твою не забувають -
зберігають в поколіннях,
як коштовний кришталь.
Видатна Країна Духовністю своєю
наново визбирує кожну ідею.
Виростають нові високі постаті,
зі своєю індивідуальністю.
Спадщина їх велика,
не знає меж, як неосяжні джерела.
Прямують вони шляхом до майбутнього,
витоптують його сміливо,
безмежно їм дорогі -
Родина, домівка рідная, стежина.
За безхмарне небо над головами,
серця повні вдячності, як рідній мамі.
Бажаю тобі, Україно, увібрати в себе доброту Світу,
бо ти є вічний наш цвіт весняний,
натхнення кожноденного Життя,
любимо тебе до забуття.
Мудрість твоя дає нам наснагу,
благодатні твої літа -
напрямок до крашого Життя.

Автор: Svitlana_Belyakova