Жінка в історії нашого народу завжди займала особливе і почесне місце.
 Ще наші далекі пра-пра-предки поклонялись великій Матері-богині, Богині роду і рожаницям. За часів християнства на зміну нашим старим віруванням, або,скоріше, як їх продовження, прийшло до нас вшанування Матері Божої.
«Ми матір називаємо святою.
Мати... Це перше слово, яке з радістю та усмішкою вимовляє дитина.
Мама – берегиня людського роду.
Мати – найкраща різьбярка сердець великих і сильних характерів.
Мати – це те слово, яке найчастіше повторює людина в хвилини страждання і горя.
Слово «МАТІР» є символом усіх людських вартостей. Воно вічне й неповторне, як світ.
Бог створив на світі матерів, щоб вони заступали Бога там, де його нема.
Не мав би світ стільки геніїв, великих мужів, якби над їхнім дитинством не тремтіло серце матері.»
©
Чи багато є у світі народів, у яких вам зустрічалися подібні думки і слова?
І це не тільки думки і слова - вони віками кріпились ділами і повагою до жінки.
І повагою не безпідставною - ми цього заслуговували.
По всій Україні й до сьогодні збереглося вірування, що Покрова накриває траву листям, землю - снігом, воду - льодом, а дівчат - шлюбним вінцем, бо в сімейному побуті її шанували як покровительку шлюбів. Дівчата зверталися з молитвами до Матері Божої:
«Свята Покрово! Покрий земельку листочком, а мою голівоньку - віночком!».
 Дівчина-перестарок зверталася до Матері Божої із ревною молитвою:
Святая Покрівонька!
Покрий мені хусткою голівоньку,
Мою голівоньку безпричинну
Та дай же мені, Матір Божа, дружину,
Хоч сякого-такого мужчину,
Аби роздобув хліба та дровець і лучину,
А то моя руса коса щодень марніє,
А до того ж хутко сивіє!
І зараз тримається серед нашого жіноцтва вірування: якщо пара побралася на Покрову, то сама Богородиця буде їх оберігати - візьме під свій «покров», а отже, в сім'ї буде любов і згода.
Своєю покровителькою й заступницею вважали Святу Покрову запорізькі козаки. Згідно з народними переказами, заснування й організацію Січі козаки пов'язували із провидінням Богородиці. На її честь на Січі було збудовано Покровську церкву, над її Царськими вратами золотом сяяв напис:
«Молим, покрий нас чесним Твоїм покровом і ізбав нас от всякого зла».
У своїй похідній пісні козаки співали:
«Нам поможе святий Юр ще й Пречиста Мати турка звоювати!».
Під час руйнування Січі царицею Катериною ІІ у 1775 році козаки, що відходили за Дунай, зайшли до Січової церкви, щоб попрощатися зі своєю духовною святинею. Помолившись, забрали вони із собою ікону «Покров Богородиці», тричі обнесли її навколо церкви й з нею рушили в чужі краї. Легенда свідчить, що під час руйнування Січі ця церква дивовижним чином ухилилася від рук московських солдатів й провалилася під землю «вся як була - з дзвіницею і хрестом, так і пірнула»
І наші звичаї, і наше звичаєве право, в яких відобразилися народні погляди на сім’ю як на союз рівноправних осіб, стосунки яких повинні будуватися на взаємній повазі. Чималу роль тут відігравало традиційне ставлення до жінки не як до безправної істоти, а як до рівної чоловікової особи.
 «Коли се правда, — зауважував Іван Франко у своїй статті "Жіноча неволя в руських піснях народних", — що мірою культурності всякого народу може служити то, як той народ обходиться з жінками, то й се безперечна правда, що русько-український народ після сеї міри покажеться високо культурним у відношенні до других сусідніх народів».
Ось тут невелика сторінка з історичним оглядом нашого звичаєвого сімейного права і з дуже цікавими історичними фактами.
Може ви також звертали увагу як відносяться до чоловіків, які жонаті на «хохлушках», в «ближнем зарубежье»? Якесь таке співчуття чоловіче))) - тому що вважають жонатих на українках хоч трішки, але підкаблучниками. Тому що наша жінка має таку природньо-генетичну гідність і ніби випромінює якусь таємничу силу, що дуже помітно і відчувається - аура особлива навкруги нашої жінки. І така не дозволить себе для порядку лупцювати по п*ятницях і не скаже: «Б*є - значить любить». Кохання коханням, але гордість жіноча не повинна забуватись. І така може щось шепнути)) на вухо своєму чоловікові, який починає перебирати лишнього і додому витягти з гостей з-за столу і нічого їй за це не буде. І кохає гаряче, і плече в час важкий підставить для коханого, і господиня добра, і всьому раду зможе дати. Так було завжди.
Де ж ти, Гандзю, вpодилася,
Де ж ти чаpiв навчилася,
Що як глянеш ти очима,
То заплачу, як дитина!
Гандзю, сеpце-молодичко,
Яке ж твоє гаpне личко,
I губоньки, i оченьки,
I нiженьки, i pученьки!
Гандзю моя, Гандзю мила,
Чим ти мене напоїла:
Чи любистком, чи чаpами,
Чи солодкими словами?
Дуже люблю цю пісню.))) І як ви думаєте -
чи часто сучасні чоловіки кажуть щось подібне сучасним жінкам??
 Може ми, дівчата, щось не те робимо, не туди ідемо і не так? Може ми тому втрачаємо ту вікову повагу і любов чоловічу до себе, що занадто піддалися на оманливі «свободи» західні? Хіба ж то свобода - коли розпуста і вседозволеність? Може нам не треба забувати - в першу чергу ми жінки і матері, а вже потім бізнес-вумени?
Нам є чим пишатись - багатовікова і славетна історія поваги і шани до жінки!!!
Ми, україночки, найрозумніші, найкрасивіші, найпрацьовитіші у світі!!!
І голосочки у нас, як ті дзвіночки!!!
Як заспіваємо, то душа мліє!!!!
МОЖЕ ПРИЙШОВ ЧАС ЗГАДАТИ ЯКІ МИ СПРАВЖНІ?
ЗГАДАТИ ту НАШУ гордість, ніжність, м*якість,
цнотливість і велику жіночу духовну силу?
 Не одні хани
У полон мене брали -
Били убивали,
На чужину гнали
А я нескорилася -
Від сльози відродилася,
УКРАЇНКОЮ я народилася.
Кажуть хлопці - я сама
Наче квіточка,
Що пливуть мої слова
Як та річечка,
Що душа моя співає
Як сопілочка,
А я просто УКРАЇНКА -
У К Р А Ї Н О Ч К А !!!!!!!!!
Ш А Н У Й М О С Я, ДІВЧАТА!!!!!
Якщо хочемо, щоб нас шанували!!!
Оксана Білозір - Україночка
 [60x] [20x]
 [показать]
|
|
|
|
|
|
|
|