Гірчить, шкребе аж роздирає

У горлі смак твого вина...

Безжально час роки згрібає,
До краю грішного життя.
Останнім променем в віконці,
Холодним подихом зими.
Стомилось гріти землю сонце,
Зховалось до весни...
А тут ще ти з своїм вином,
Душі спокою не даєш.
Поглянь як сумно за вікном,
Навіщо смутку додаєш?
Гірчить,гірчить твоє вино,
Стискає горло,груди рве...
Тобі напевне всеодно,
Та серце в мене ще живе...
Ще тихо стукає у грудях.
Ще б'є в душі жива вода.
Я правди не знайшла у людях,
Ну а твоя? - твоя гірка...

Мельничук Орися