Дивишся на мене, сину мій, з небес!
Втішити не зможеш, сльози не утреш.
У лиху годину, у буремні дні,
Ярий гнів народний розпалив вогні.
Я серцем бачу сину, що ти
поряд,
Я пам’ятаю твій сміливий
погляд!
Слова останні, що прийшов
той час,
Коли залежить все від нас!
Вчили батько й мати сіяти добро,
Довіряти друзям і ганьбити зло.
Вірили, що тільки на своїй землі,
Син зустріне долю та щасливі дні.

Я серцем знаю сину, що ти
поряд,
Я пам’ятаю твій сміливий
погляд!
Слова останні, що до втечі
шлях,
Лише для тих, хто має
страх!


Можна оцінити різне на землі.
Та життя єдине не оціниш, ні!
Лицарі Майдану, доньки і сини,
У Небесній сотні чорної зими…
А серце плаче сину, ти не
поряд,
Я пам’ятаю твій сміливий
погляд!
Слова останні, вартістю в
життя:
«Назад немає вороття!»
Дивишся на мене, сину мій, з небес!
Втішити не зможеш, сльози не утреш.
Квітнуть первоцвіти ранньої весни,
Ти приходь до мене, синку, уві сни…

Автор: Вікторія Русич