Нічого тут правдивого нема

Неначе ми в лікарні у палаті.

Лишє твої розгубленні слова

Та пахощі засушеної м'яти.

Це,видно, сон - красивий сон в ночі

І я все сплю,купаючись в блакиті

Очей твоїх ...Загубленні ключі

Від часу .І безодня в кожній миті.

Тут все життя між білих пелюсток,

Троянд,що оповиті тм'яним світлом.

Неначе з верби зірваний листок

Мене гойдає вітром…

Нема між нами більше таємниць

Одежа вся покидана додолу

І тіні,наче сотні танцівниць,

Гуляють хороводами по колу.

А я цілую рожеві вуста

І відчуваю справді справжнє тіло.

І ти солодка ,ніжна,не проста

В руках моїх і мліла і тремтіла…

І це не сон - я марив, ясна річ.

І ми з тобою вдома, не в палаті.

За вікнами розвиднюєтся. Ніч

Іде повільно кроками з кімнати.