Спогади така огидна річ. Особливо спогади про людину, з яким колись не вийшло спілкування / дружби / любові. Тобто все було добре, а потім бах - і нічого немає, і ви чужі та не потрібні один одному. Потім зустрічаєтеся випадково десь на вулиці, посміхаєтесь один одному, вітаєтеся, і коли відходиш від нього на пристойну відстань в голові виникають образи - найкращий моменти вашого з ним життя. Вашого загального періоду в житті. Так не хочеться потім усвідомлювати, що все полетіло до біса, вся ваша спільне життя, що спогади так і залишаться назавжди десь в голові, десь всередині тебе, і ти ніколи більше не зможеш відчути те, як вам було добре.
[452x604]