Это цитата сообщения Писанка Оригинальное сообщение
Добре жию! Ліна Костенко.
[показать]У Карпатах,
гірському краю,
на питання:
- Як ви живете?
кожен мовить:
- Добре жию.
Може, вмерло дитя єдине,
ворожнеча з другом зайшла,
чи унадився вовк в полонину,
а чи поле вода пойняла, -
все одно в гірському краю
кожен мовить:
- Добре жию!
© Ліна Костенко, "Проміння землі"
[показать]
Нема кому сказать: - Кохаю.
Нема кому сказать: - Прийди.
Сама усіх я обминаю
Або заплутую сліди
Як перед ким тумани впали, -
Не я до світла проведу.
Якщо у кого щастя мало, -
Не я від себе докладу.
Хороші дні, весела просинь,
Неждана радість - не мені...
І все тому, що ти і досі
Стоїш печально в стороні.
© Ліна Костенко, "Проміння землі"
Я вам цей борг ніколи не залишу.
Ви й так уже, як прокляті, в боргах,
Віддайте мені дощ. Віддайте мені тишу.
Віддайте мені ліс і річечку в лугах.
Віддайте мені сад і зірку вечорову.
І в полі сіяча, і вдячну щедрість нив.
Віддайте мені все. Віддайте мені мову,
Якою мій народ мене благословив.
© Ліна Костенко
Доборолися, добалакалися, досварилися, аж гримить.
Україно, чи ти була колись незалежною, хоч на мить
Від кайданів, що волю сковують? Від копит, що у душу б'ють?
Він чужих, що тебе скуповують? І своїх, що тебе продають?
© Ліна Костенко
Ми дикі люди, ми не знаєм звичаїв.
Ми нищим ліс. Ми з матір'ю на "ти".
Ми свій кінець пришвидшуєм,
Пришвидшуєм у колективних нетрях самоти.
Душа ніяк не вийде із-під варти.
То культ особи, то культура мас.
Колись ми, кажуть, виникли від мавпи.
Надалі мавпа виникне від нас.
© Ліна Костенко
Мабуть, ще людство дуже молоде.
Бо скільки б ми не загинали пальці, -
XX вік! - а й досі де-не-де
Трапляються іще неандертальці.
Подивишся: і що воно таке?
Не допоможе й двоопукла лінза.
Здається ж, люди, все у них людське,
Але душа ще з дерева не злізла.
© Ліна Костенко
[показать]
